Сумна річниця

Наш Герой, молодший сержант, командир кулеметного взводу Дмитро ДЗУМЕДЗЕЙ народився 8 березня 1989 року в місті Коломиї. Шкільне дитинство промайнуло в стінах Коломийської школи N°4. Після закінчення 7-го класу вступив до Професійного училища N°14 на спеціальність кухар. Під час навчання працював, був справжнім другом для одногрупників.
Після закінчення навчального закладу працював в Шешорах в ресторані Аркан, звідси його призвали на строкову військову службу.
Проходив військове навчання у Полтавському інституті зв‘язку.

Подальшу службу проходив у місті Гостомель у 42 бригаді зв‘язку.

Після армії зустрів свою половинку. Був прекрасною, доброю та порядною людиною. У шлюбі народилось двоє прекрасних дітей, дочка та син. Він був чудовим товаришем, який завжди готовий прийти на допомогу. Був чесний, справедливий, товариський. Не боявся ніякої роботи. Спішив жити.

Події, які відбувалися в Україні з 24 лютого 2022 року, вразили всіх і сім’ю Дмитра особливо. Пролунав дзвінок і він не вагаючись зібрав рюкзак і пішов.

5 квітня 2022 року призваний по мобілізації, Коломийським РТЦК та СП Івано-Франківської області.
Скерований на службу у військову частину А4032 у 34-ий окремий стрілецький батальйон, де прослужив один рік на посаді радіотелефоніста.
За цей період часу здобув багато друзів, “братів”, із якими виконував бойові завдання на Чернігівщині, а згодом важкі бої за місто Бахмут, де втратив багато побратимів.

11 червня 2023 року був переведений у 52-й окремий стрілецький батальйон командиром кулеметного взводу стрілецької роти. З цього часу по лютий місяць виконував бойові завдання на Авдіївському напрямку.

З 21 лютого 2024 року наш герой здійснював оборонні заходи на Лиманському напрямку.

28 березня 2024 р. Дмитро Дзумедзей разом із побратимами вийшли на своє останнє завдання.

Під час здійснення заходів із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку із військовою агресією російської федерації проти України, в результаті ворожого авіаційного обстрілу, загинув внаслідок поранень несумісних із життям, поблизу н.п.Терни Краматорського району Донецької області рятуючи життя побратима.

Дзумедзей Дмитро завжди проявляв особливу хоробрість та до останнього дня без сумнівів виконував всі бойові завдання.

За сумлінну службу Дзумедзея Дмитра неодноразово відзначено грамотами “За старанність, високий патріотизм, розумну ініціативу, активну громадянську позицію, сумлінне ставлення до виконання службових обов’язків, зразкову військову дисципліну”, нагороджений відзнакою командира 63 механізованої бригади за сумлінну службу, ветеран війни, учасник бойових дій.

Дмитро Дзумедзей здійснював справді Героїчні вчинки в історії та пам’яті людства. Він віддав найдорожче – своє життя.