Мово рідна! Ти ж – як море – безконечна, могутня, глибинна.
Красо моя! У тобі мудрість віків , і пам’ять тисячоліть…
Мово, неосяжна душа народу – його щирість і щедрість!
Світлоносна! Ти завжди вабиш , чаруєш! Ти є Вічність, Ти є Правда, Добро і Краса народу нашого.
Слова росли із грунту як жита
Добірним зерном колосилась мова
Вона як хліб. Вона мені свята.
І кров’ю предків тяжко пурпурова 
Сьогодні наші учні в гуртожитку знайомилися з поезією про рідну мову
